Світло як матеріал

Мене завжди приваблювали митці, які використовують світло не просто для того, щоб освітити об’єкт, а як самостійний матеріал.

Найбільше мене вразили просторові роботи Александера Колдера з тонкого дроту й металу, які я побачила у Fondation Louis Vuitton у Парижі. Лінія ніби виходить за межі малюнка й починає існувати в реальному просторі. Під дією світла ці конструкції відкидають тіні, які вже не сприймаються як просте відображення предмета. Вони утворюють друге зображення — іноді складніше й виразніше за сам предмет.

Мене цікавить саме цей перехід: від реального об’єкта до його тіні, від об’єму до площини, від упізнаваної форми до абстракції. Об’єкт — лише половина твору; другу половину створює світло.

У своїх фотографіях я досліджую схожий процес. Предмет є відправною точкою, але світло змінює його: витягує пропорції, множить контури, поєднує реальний та уявний простори. У певний момент стає не так важливо, що саме було перед камерою. Набагато важливіша нова форма, яка виникає із взаємодії об’єкта, світла й тіні.

Так з’явилася ідея сприймати фотографію не як спосіб зафіксувати предмет, а як можливість побудувати з реальності нову візуальну конструкцію.